Російська федерація розпочала новий пропагандистський наратив. Тепер російські дипломати перекладають вину за війну в Україні на країни Заходу, які весь час замовчували і вдавали, що не бачать розквіт націоналізму, насильства та русофобії в Україні.
Прессекретар президента російської федерації Дмітрій Пєсков
Загальні наративи Кремля:
- Заяви британських ЗМІ про майбутню масову мобілізацію росіян виявилися фейковими.
Міністр оборони російської федерації Сєргєй Шойгу
Загальні наративи Кремля:
- Сьогодні наші військовослужбовці самовіддано, часто ціною власного життя відстоюють національні інтереси як на своїй території, так і за її межами. Вони беруть участь у спеціальній військовій операції зі звільнення республік Донбасу, борються з міжнародним тероризмом у Сирійській Арабській Республіці, виконують миротворчу місію в Нагірному Карабаху та Придністров’ї, є гарантами миру в Абхазії та Південній Осетії;
Голова уряду російської федерації Міхаіл Мішустін
Загальні наративи Кремля:
- Необхідно нарощувати кооперацію та у сфері імпортозаміщення. Йдеться про пріоритетні високотехнологічні галузі промисловості;
- Ми маємо знизити залежність від закордонних поставок, запустити власні спільні інноваційні проекти з розробки та випуску затребуваної продукції;
- Санкційна політика недружніх країн призвела до порушення логістичних та торгових ланцюжків у всьому світі. Це ставить перед нами нові завдання. Зараз важливо прискорити розвиток інфраструктури, яка стане частиною міжнародних транспортних коридорів за напрямками «Схід – Захід» та «Північ – Південь». У тому числі в рамках сполучення, про це колеги говорили з китайською ініціативою «Один пояс – один шлях».
Голова державної думи російської федерації Вячеслав Володін
Загальні наративи Кремля:
- Для вас (звернення до Міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби – ред.) сьогоднішня ситуація в Україні – чергове телевізійне шоу. І якщо візьмете до рук — уперше в житті — лопату, то лише для того, щоб попозувати. У вас є рахунки в зарубіжних банках. Сім’ї перебувають за межами України;
- Як тільки НАТО припинить постачання зброї, на якій заробляєте, і перестане направляти найманців, всі ви протягом доби розбіжитесь.
Постійне представництво російської федерації в ООН Васілій Небензя
Загальні наративи Кремля:
- Ідеологія насильства та ненависті – основа державної політики нинішньої української влади. Ця ідеологія спровокувала жахливі злочини київського режиму проти свого ж народу, які стали однією з ключових причин нинішньої кризи в Україні;
- Коли розпався СРСР, в України як суверенної країни, з’явилася можливість побудувати незалежну державність. Проте вибір елітами, що прийшли до влади, не без підказки закордонної української діаспори був зроблений на користь махрового націоналізму;
- У роки війни бойовики ОУН–УПА скоїли сотні тисяч вбивств поляків, євреїв та росіян, викликаючи своєю жорстокістю огиду навіть у гітлерівців, які окупували країну. Чи варто дивуватися, що на новій Україні махровим кольором розцвіли антисемітизм, расизм і русофобія;
- У становленні замішаного на русофобії українського націоналізму були дуже зацікавлені США та їхні західні союзники, які бачили в цьому чудову можливість розірвати історичні зв’язки України та Росії, як того вимагали відповідні геополітичні потреби;
- Нову державність колись багатокультурної України було змодельовано за західними завітами на основі примітивної русофобії. Київ, попри свої національні інтереси, замість справжнього суверенітету обрав шлях антиросійського геополітичного проекту;
- Всі післямайданні роки київська влада культивувалась і була зведена в ранг державної політики ненависть до всього російського – культури, мови та самої цивілізації, а також до їх носіїв, включаючи і громадян України;
- Незважаючи на розгул печерної русофобії та расизму в Україні, у нас, як і раніше, добре ставлення до українського народу, культури та мови. Українці – рідні та дружні нам люди. Просто їх сьогоднішні лідери реалізують чужий нам та українцям геополітичний порядок денний;
- Бачимо реальне підбурювання до насильства та русофобії в Україні з боку західних колег. Вони вивели українську переговорну команду з дипломатичного діалогу з пошуку рішення та почали переконувати весь світ, що «рішення може бути знайдене лише на полі бою» з Росією;
- Тих, хто виступав проти незаконної майданної влади, Київ називав терористами, сепаратистами, маріонетками, нелюдьми. Нетерпимість, що супроводжується насильством, стала візитівкою київського режиму;
- Агонію русофобського та неонацистського київського режиму Заходу вдається лише затягнути, але не зупинити. Цей режим був приречений ще 2014 року. Порятунку від нього чекають мільйони українців, як це показує ставлення населення до армії на звільнених територіях;
- Захід, накачуючи Україну зброєю, несе пряму відповідальність за затягування української кризи, загибель як мирних жителів, так і українських військовослужбовців, які кидаються корумпованим керівництвом на фронт як гарматного м’яса.
