В Україні “спеціальна воєнна операція”. “Якби Росія вела повномасштабну війну, все давно б закінчилося”, – Володін. російська федерація стверджує, що війна в Україні – це результат трактування США та колективним Заходом принципів багатополярного світу по-своєму. Крім цього, однією з причин є розширення НАТО на схід. Міністр закордонних справ Сєргєй Лавров порівнює теперішню ситуацію в Україні схожою до Карибської кризи.
президент російської федерації владімір путін
Загальні наративи Кремля:
- Проти росії здійснюється санкційна агресія;
- У ході спецоперації виявилися масові факти грубого порушення неонацистськими формуваннями України, закордонними найманцями норм міжнародного права. Йдеться про вбивства мирних жителів, використання людей, у тому числі дітей, як живий щит, про інші злочини. Ретельного розгляду вимагають і відверті провокації щодо наших збройних сил, у тому числі із використанням ресурсів закордонних ЗМІ та соціальних мереж;
- Сьогодні вранці органи федеральної служби безпеки припинили діяльність терористичної групи, яка планувала напад і вбивство одного з відомих російських тележурналістів;
- Дипломатичні працівники високого рангу в Європі та Сполучених Штатах закликають своїх українських сателітів використати всі їхні можливості для того, щоб здобути перемогу на полі бою;
- завдання колективного Заходу – розколоти російське суспільство, зруйнувати росію зсередини;
- російське суспільство виявляє зрілість, згуртованість, підтримує наші Збройні Сили, підтримує наші зусилля, спрямовані на забезпечення, безумовне забезпечення безпеки самої Росії та на підтримку громадян, які проживають на Донбасі;
- росії відомі прізвища кураторів із західних служб, насамперед, звичайно, ЦРУ США, які працюють з органами безпеки України;
- Особливу увагу слід приділяти тим людям, які прибувають до росії з України, Донецької та Луганської народних республік. На сьогодні їх уже близько мільйона людей, у тому числі понад сто тисяч дітей. Люди, які вимушено залишили свої будинки, не завжди мають із собою документи, необхідні для отримання матеріальної допомоги, медичного забезпечення, для влаштування дітей у школи та дитячі садки;
- російська економіка продовжує стабілізуватись. Уповільнилася інфляція, тижневі темпи зростання цін наблизилися до нормального рівня, а деякі товари ціни вже почали знижуватися. За оцінками фахівців, тут грають роль два найважливіші фактори: це ситуація на валютному ринку, де курс рубля останнім часом активно зміцнюється, і другий фактор – це динаміка споживчого попиту;
Міністр закордонних справ російської федерації Сєргєй Лавров
Загальні наративи Кремля:
- росія вже робить чимало. Довгі роки, ще за Адміністрації Д.Трампа, виступали за те, щоб на найвищому рівні Москва і Вашингтон підтвердили заяву М.С.Горбачова та Р.Рейгана 1987 про те, що в ядерній війні не може бути переможців. Вона ніколи не повинна бути розв’язана;
- У період Карибської кризи був багато «писаних» правил. Але правила поведінки були зрозумілі. У Москві розуміли, як поводиться Вашингтон. Вашингтон розумів, як поводиться Москва. Наразі теж залишається мало правил;
- Водночас решта інструментів контролю над озброєннями та нерозповсюдженням практично порушена. Немає договору про обмеження систем протиракетної оборони, про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності (ДРСМД). Відкидається наша пропозиція про взаємний мораторій. Хоча ми його супроводжували необхідністю узгодити механізми верифікації.;
- Головне заперечення Заходу – вони «не довіряють», що «Іскандер» у Калінінграді не порушує параметрів, закріплених у ДРСМД. На основі взаємності запропонували їм приїхати до Калінінграда, а нам відвідати бази протиракетної оборони США у Польщі та Румунії. Чесна пропозиція. Від нього, як і раніше, відмовляються. Договір з відкритого неба теж «канув у Лету». Його більше не існує;
- СНО-3 – єдиний інструмент контролю над озброєннями. Були готові і почали розмову з американцями про те, що буде через п’ять років (тепер чотири роки) після закінчення цього договору, т.к. всі виходять з того, що це продовження. Були корисними два раунди переговорів, що відбулися у липні та вересні 2021 р. Потім провели робочі контакти. Вони дозволили зрозуміти, що ми маємо серйозні розбіжності, які зрозумілі нам і американцям. Узгодили створення двох робочих груп. Вони повинні визначити предмет договору та конкретні загрози, які необхідно розглядати у рамках подальших переговорів;
- США відмовилися практично від усіх контактів у зв’язку з тим, що ми були змушені стати на захист росіян в Україні. Їх вісім років бомбардували без будь-якої реакції з боку Заходу, який тільки заохочував русофобські та неонацистські дії київського режиму. Там законодавчо забороняли російську мову скрізь (в освіті, ЗМІ, повсякденному житті) та заохочували неонацистські теорії та практики;
Коментар ОПОРИ: заява не відповідає дійсності. росія розпочала війну на Донбасі у 2014 році, ввела свою регулярну армію та спонсорувала терористичні угрупування Л/ДНР. Крім цього, за даними терористичної влади Л/ДНР за період 2016-2021 рік від поєнних дій загинуло 88 цивільних осіб. Крім цього, Україна ніколи не забороняла російську мову, особливо в повсякденному житті. Закон України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” передбачав обмеження використання російської мови у державних структурах та у закладах обслуговування.
- Правила – модний термін, який США та їхні союзники використовують, коли від усіх вимагають поводитися «добре». Наполягають уже не на виконанні міжнародного права, а на повазі до «миропорядку, заснованого на правилах». Ці «правила» аж ніяк не розшифровані;
- Кажуть, що зараз правил небагато. Для нас вони взагалі відсутні. Є міжнародне право. Ми його шануємо, як і Статут ООН. Ключове становище, головний принцип – суверенна рівність країн.
- США грубо порушують свої зобов’язання за Статутом ООН, коли просувають свої правила. Вони вимагають від усього світу сліпо, нога в ногу слідувати за ними та за вже «побудованими» союзниками (насамперед із Європи та деяких азіатських країн). Вони не виконують зобов’язання поважати суверенну рівність країн. Насправді цю рівність грубо зневажають, змушуючи всіх дотримуватися саме своїх «правил»;
- Коли зайшла мова про реформу СОТ, Вашингтон зробив заяву про те, що вона має бути реалізована США та Європою, «не підпускаючи» до неї Китай;
- Вони відкрито заявляють, що будуть головними, що НАТО має повне право робити те, що хоче. Вони можуть сказати: НАТО – це оборонний альянс, тому «не треба боятися», «чиєї безпеки ця організація не загрожує». Генсек Й.Столтенберг також заявив, що НАТО несе глобальну відповідальність за безпеку в усьому світі, зокрема в Індо-Тихоокеанському регіоні;
- Так само від Берлінського муру після зникнення Варшавського договору та Радянського Союзу вони п’ять разів пересували «лінію оборони» (якщо вони оборонний альянс) до наших кордонів і заявляли, щоб ми «не боялися», бо це для нашої безпеки нічого не означає. Досить неввічливо давали зрозуміти, що не ми вирішуватимемо, що потрібно для нашої безпеки;
- Всі «роблять заклинання», що в жодному разі не можна допустити третю світову війну. Саме в цьому контексті слід розглядати постійні провокації Президента України В.О.Зеленського та його команди. Вони вимагають мало не запровадити натовські війська, щоби захищати українську владу;
- Але всі завжди кажуть, що даватимуть Києву озброєння. Це теж «підливає олії у вогонь». Вони хочуть цими поставками озброєнь змусити українців воювати з Росією до останнього солдата, аби тільки цей конфлікт тягнувся довше, щоб Росія, як вони сподіваються, страждала від нього дедалі більше;
- Варшава вустами Прем’єр-міністра М.Я.Моравецького запропонувала якусь «миротворчу операцію» в Україні, явно зацікавлена відправити туди своїх військовослужбовців під миротворчими прапорами;
- Наша команда їздила до Північноатлантичного альянсу, де презентувала договір вже в контексті Росія-НАТО. Переговори показали, що ніхто з них не виявив бажання враховувати наші законні інтереси безпеки;
- При цьому, коли США раптом вирішують, що за десять з лишком тисяч кілометрів виникає загроза їхнім інтересам, чи то в колишній Югославії, чи в Іраку десь на Близькому Сході, не роздумуючи, без будь-яких правових мук і спроб зазирнути в міжнародне право та Статут ООН, спрямовують війська, бомбять цивільні об’єкти;
- вони дозволяють забезпечувати свою безпеку там, де їм заманеться, а нам відмовляють у праві захищати власні межі та території, де живуть росіяни, яких пригнічують довгі роки, піддаючи бомбардуванням, знущанням, ущемляючи їхні права на мову, культуру, традиції;
- Непоправна впевненість у власній правоті та винятковості. Такий термін є «exceptional nation», який і демократи, і республіканці використовують однаково;
- Авторитарні країни повинні мати ті ж права, що й демократичні;
- США, як і решта країн, які хизуються тим, що вони демократії без будь-якої вади, підписали і ратифікували Статут ООН, де ключовим принципом є суверенна рівність держав. Там не сказано, що демократії мають більше прав, а автократії, диктатури, монархії – менше. Не сказано, що є якась відмінність щодо тих прав, які мають члени ООН;
- Наразі американці та інші західні країни намагаються знецінити право вето (РБ). Бажають передати прерогативу Ради безпеки до Генеральної Асамблеї ООН. Там вони можуть шляхом «викручування рук», шантажу, аж до загроз, що стосуються банківських рахунків делегацій, місць навчання їхніх дітей, отримати вимучену, насильницько досягнуту більшість;
- Щодо переговорів з Україною. Ми твердо знаємо, що ні США, ні Великобританія радять В.А.Зеленському не прискорювати переговори, а щоразу посилювати свою позицію;
- Поки що єдині письмові пропозиції були представлені саме в Стамбулі. Вони були у вигляді договору, а вигляді начерків. Оперативно переклали ці тези на «договірний жанр» та передали проект нашим українським колегам. Тоді вони представили нам свої контрідеї, які радикально відрізнялися від того, що було зроблено в Стамбулі. Величезний крок назад. По-ленінськи. Цей крок (або навіть два) тому було зроблено за порадою наших американських чи британських колег. Можливо, поляки та прибалти грали тут якусь роль;
- Україна відійшла від тих позицій, які російська сторона була готова взяти за основу. Ми підготували документ. Він «розгортав» їхні пропозиції на договірну мову. Київські представники сказали: “Це не так”. “Це записувати не будемо”. “Це на потім”;
- Вони хочуть максимально постаратися зробити так, що раптом у В.А.Зеленського вдасться завдати якоїсь непоправної шкоди Росії та перемогти їх «на полі бою» (хоча здорові люди розуміють ситуацію). Тоді росіяни повинні будуть просити пощади і погоджуватися на менш вигідні умови, ніж ті, на які вони розраховували. Такі спекуляції точаться;
- На всіх переговорах обговорюється нейтральний, позаблоковий статус Києва разом із гарантіями безпеки, які поширюватимуться на певну територію. В.О.Зеленський публічно каже, що вони готові до позаблокового та без’ядерного статусу, а спікер Верховної Ради заявляє, що нічого не прибиратимуть із конституції: як йшли в НАТО, так і продовжать;
- США не знають куди саме відправляється зброя, яку вони передають Україні;
- Отримавши БПЛА “Байрактар ТБ-2” від Туреччини Україна використовувала їх для розвідки та наведення артилерії по позиціям Л/ДНР порушуючи Мінські угоди;
- Мінські угоди публічно поховані В.О.Зеленським. Він відмовився їх виконувати, як і рішення «нормандського» саміту у Парижі у грудні 2019 р. Хоча там ні про Луганськ, ні про Донецьк, ні про Росію нічого не було. Тільки він мав ухвалити закон про особливий статус Донбасу. Ось і все, що він мав зробити. Він! Там ні від кого більше не залежало;
- Україна імітувала переговори щодо виконання комплексу заходів. Зараз – імітітує переговори щодо укладання домовленостей із російською федерацією. Так само, як імітує демократію. Скасування демократії, культури та диктатура радикалів;
- Врегулювання ситуації в Україні залежить не від росії, а від тих, хто керує Україною, здійснює зовнішнє керування адміністрацією В.О.Зеленського;
- Ми маємо відчуття, що Захід хоче, щоб Україна продовжувала воювати і, як їм здається, зношувати, вимотувати російську армію та російський військово-промисловий комплекс. Це ілюзія;
Маркер заяви: зовнішньополітичний дискурс держави-окупанта
Спікер державної думи російської федерації Вячеслав Володін
Загальні наративи Кремля:
- В Україні “спеціальна воєнна операція”. Якби Росія вела повномасштабну війну, все давно б закінчилося;
- Російські солдати та офіцери не вбивають, а звільняють цивільних, жертвуючи своїм життям;
- Наші військовослужбовці роблять все, щоб зберегти мирних жителів. Вогнища опору неонацистів ліквідовуються точково. Це пов’язано із ризиками для життя.
- Націоналісти ведуть бойові дії у містах, у щільній житловій забудові, де прикриваються «живим щитом», беруть у заручники жінок та дітей
Коментар ОПОРИ: заява не відповідає дійсності. З першого дня повномасштабного вторгнення російської федерації її війська здійснюють бомбардування цивільних об’єктів в Україні. Крім цього, російьска окупаційна армія здійснює воєнні злочини на території України, зокрема в Бучі, Гостомелі, Бородянці, Маріуполі та інших містах та населених пунктах, які зараз тимчасово окуповані росією.
