Навіть в умовах тотальної ізоляції Росії через розв’язану нею війну в Україні, дипломатична комунікації лідерів окремих країн з кремлівським режимом продовжувалася. На 11-тий день війни, після деякої паузи, цей процес активізувався. 6 березня телефонні розмови з Путіним провели президенти Франції і Туреччини, а також прем’єр-міністр Ізраїлю. Результати розмов широко не розголошувалися, але з офіційних повідомлень російської сторони за їх результатами стало зрозуміло, що Путін більше налаштований на подальшу ескалацію конфлікту, ніж на діалог. Саме в той час, коли президент РФ вів розмову з Реджепом Ердоганом про відкритість до діалогу, російська армія ракетним обстрілом повністю зруйнувала міжнародний аеропорт в центрі України, в місті Вінниця. В той же день, Міноборони РФ анонсувало обстріли усіх підприємств оборонного комплексу України, незалежно від того є там люди чи немає.
Президент РФ Володимир Путін
Очільник Кремля продовжував використовувати риторику націлену на виправдання власної версії війни, розв’язаної Російською Федерацією проти України. Така позиція доносилася не лише до громадян РФ, але озвучувалася в ході телефонних переговорів з більш поінформованою аудиторією – лідерами Туреччини (Реджепом Таїпом Ердоґаном), Фрації (Еммануелем Макроном) та Ізраїлю (Нафталі Беннетом), які відбулися 6 березня.
За словами Путіна так звана “військова спецоперація” РФ в Україні іде по плану і у відповідності з визначеним графіком. З одного боку, Путін декларував готовність до діалогу з українською владою і міжнародними партнерами в цілях врегулювання конфлікту. З іншого, наголошував, що призупинення “спецоперації” можливе лише у випадку відмови України від ведення бойових дій і виконання усіх вимог РФ. Також Путін висунув Києву претензії щодо безперспективності будь-яких спроб затягування переговорного процесу.
У розмові з Макроном Путін повідомив про готовність до зустрічі у форматі МАГАТЕ-РФ-Україна для врегулювання ситуації із захопленням росіянами Чорнобильської АЕС. Однак відмовився від ідеї, щоб ця зустріч відбувалася у Чорнобилі. Як відомо, директор Міжнародного агентства атомної енергетики Рафаель Маріано Ґроссін наполягав на проведенні переговорів у Чорнобилі, так як це дозволить сторонам найкраще розібратися і реагувати в поточній ситуації. Своє рішення щодо військового захоплення атомної станції Путін обґрунтував необхідністю унеможливлення провокацій з боку українських терористів чи неонацистів.
Провал домовленостей щодо евакуації мирних жителів із Маріуполя та Волновахи Путін пояснив протидією з боку українських націоналістів, проігнорувавши офіційні дані щодо безперервних обстрілів російськими військовими гуманітарних коридорів, спеціально створених українською стороною в цілях евакуації населення.
6 березня Путін підписав закон про стягнення грошей із банківських рахунків чиновників, якщо сума надходжень перевищує дохід за 3 роки, а законність їх походження не доведена. Рішення, яке формально позиціонується як антикорупційна ініціатива, фактично є частиною комплексу заходів націлених на посилення контролю над адміністративним апаратом в умовах військових дій проти України.
Коментар ОПОРИ: Обґрунтовуючи перед власними громадянами плановий характер “спецоперації”, керівництво Російської Федерації жодного разу не інформувало суспільство щодо визначених планом часових рамок “спецоперації” чи поточного стану реалізації задекларованих цілей. На неприйнятність для РФ дипломатичного сценарію вказує той факт, що свою готовність до діалогу з українською стороною російська влада ставить в залежність від одностороннього виконання Україною усіх вимог окупанта. Звинувачуючи українську сторону у затягуванні переговорного процесу, очільник Кремля так і не висловив готовності до прямих переговорів з українським Президентом. Боротьба проти уявних українських неонацистів є частино бездоказової, але офіційно усталеної риторики найвищих посадових осіб РФ щодо виправдання будь-яких агресивних дій проти України.
