“При реалізації права на самовизначення та чи інша територія будь-якої держави не зобов’язана звертатися за дозволом на проголошення свого суверенітету до центральної влади країни”, – Путін
росія продовжує окреслювати причини початку війни в Україні. президент рф посилається на право націй на самовираження, тим самим легітимізуючи референдуми в Криму та Л/ДНР. У свою чергу, міністр закордонних справ росії наголошує на бажанні США у створені однополярнрго світу, який не передбачає інтересів росії.
президент російської федерації владімір путін
Загальні наративи Кремля:
- Маріуполь звільнено і бойові дії там не ведуться. Щодо заблокованих на території заводу «Азовсталь» українських військовослужбовців та бойовиків націоналістичних батальйонів, то київська влада має взяти на себе політичну відповідальність і, керуючись гуманними міркуваннями, віддати їм наказ скласти зброю;
- Для нас дещо дивно звучать сентенції деяких наших колег, коли вони говорять про світ, що ґрунтується на правилах. Ми вважаємо, що основним правилом є Статут Організації Об’єднаних Націй та інші документи, які приймає ця організація, а не якісь папери, кимось написані під себе або для забезпечення своїх інтересів.;
- Ми також з подивом дивимося на деякі висловлювання наших колег з приводу того, що хтось у світі є винятковим або претендує на виняткові права, тому що у Статуті Організації Об’єднаних Націй значиться, що всі учасники міжнародного спілкування рівні між собою незалежно від сили. величини та свого географічного положення;
- Безумовно, ООН свого часу і створювалася для розв’язання гострих криз, вона переживала різні періоди свого розвитку, і зовсім недавно ще кілька років тому ми чули, що вона застаріла, що вона вже не потрібна. Це відбувалося в ті моменти, коли вона заважала комусь досягати своїх цілей на міжнародній арені. Ми завжди говорили про те, що такої універсальної організації, як ООН, немає і потрібно цінувати ті структури, які були створені після Другої світової війни саме для вирішення спорів;
- Вся проблема виникла після державного перевороту, який було здійснено в Україні у 2014 році. Це очевидний факт. Можна називати це як завгодно і можна мати будь-які пристрасті до тих, хто це робив, але це справді антиконституційний переворот;
Коментар ОПОРИ: заява не відповідає дійсності. У 2014 році в Україні жодного антиконституційного перевороту не відбувалось.
- Після цього виникла ситуація з волевиявленням жителів Криму та Севастополя, які вчинили практично так само, як свого часу вчинили люди, які проживали та проживають у Косові: вони ухвалили рішення про незалежність, а потім звернулися до нас із проханням приєднатися до Російської Федерації. За тією різницею, що в Косово таке рішення про суверенітет приймалося парламентом, а в Криму та Севастополі – на загальнонародному референдумі;
Коментар ОПОРИ: заява не відповідає дійсності. “референдум”, який відбувся в Криму не відповідав не відповідав українському законодавству. Крім цього, світова спільнота не визнала цей референдум.
- Виникла також проблема на південному сході України, де мешканці кількох територій – двох, як мінімум двох, суб’єктів тоді України – не погодилися з державним переворотом та його результатами. Але зазнали дуже сильного тиску, у тому числі і за допомогою проведення великомасштабних військових операцій із застосуванням бойової авіації та важкої військової техніки. Так виникла криза на Донбасі, на південному сході України;
Коментар ОПОРИ: заява не відповідає дійсності. росія окупувала території Донецької та Луганської областей. Створила там маріонеткові держави та спонсорувала ці терористичні організації.
- Як відомо, після чергової невдалої спроби київської влади вирішити цю проблему військовим шляхом ми вийшли на підписання угод у місті Мінську, які так і називалися – Мінські угоди. Це була спроба мирного врегулювання ситуації на Донеччині;
- протягом восьми років люди, які там проживали, по-перше, опинилися в блокаді, і влада в Києві публічно оголосила про те, що вони організують блокаду цих територій. Вони не посоромилися цього, так і сказали: це блокада, хоча спочатку відмовлялися від цього. І продовжували воєнний тиск;
- після того як влада в Києві фактично публічна – я хочу це підкреслити, публічно, – вустами перших осіб держави заявили про те, що вони не мають наміру виконувати ці Мінські угоди, ми змушені були з метою припинення геноциду людей, які проживають на цих територіях, визнати ці держави як незалежні і самостійні. Я повторюю ще раз: це вимушений захід, щоб припинити страждання людей, які мешкають на цих територіях;
Коментар ОПОРИ: заява не відповідає дійсності. На території Л/ДНР ніколи не відбувалось геноциду. Крім цього, за даними представників невизнаних держав в період 2016-2021 року від воєнних дій загинуло 88 цивільних осіб
- На жаль, наші колеги на Заході воліли всього цього не помічати. А після того, як ми визнали їхню незалежність, вони звернулися до нас з проханням надати їм військову допомогу у зв’язку з тим, що вони зазнають військового впливу, військової агресії. І ми відповідно до 51-ї статті Статуту ООН, розділу сьомого, теж змушені були це зробити, розпочавши спеціальну військову операцію;
- Хочу Вас поінформувати, що, незважаючи на те, що йде військова операція, ми все ж таки розраховуємо на те, що нам вдасться досягти домовленостей і на дипломатичному треку. Ми ведемо переговори, не відмовляємось від них
Коментар ОПОРИ: заява маніпулятивна. Усі пропозиції рф фактично закріплюють капітуляцію України та створюють умови для повної окупації;
- після досягнення домовленостей і після наших, на мій погляд, досить ясно продемонстрованих намірів створити сприятливі умови для продовження переговорів, ми зіткнулися з провокацією в населеному пункті Буча, до якого російська армія не має жодного стосунку. Ми знаємо, хто це робив, ми знаємо, хто готував цю провокацію, якими засобами, що за люди працювали над цим;
Коментар ОПОРИ: заява не відповідає дійсності. президент рф відверто бреше називаючи геноцид в Бучі “провокацією”. російська окупаціна армія покинула Бучу 31 березня і вже 1-го квітня в мережі почали з’явлітись відео та фото звірств, які російскі військові здійснили в місті.
- позиція наших переговорників з України щодо подальшого врегулювання кардинально після цього (після ситуації в Бучі) змінилася: вони відійшли від своїх колишніх намірів винести за дужки питання гарантії безпеки території Криму, Севастополя та республік Донбасу;
- Для нас зрозуміло, що ці питання, якщо ми віднесемо їх на рівень глав держав, не вирішивши їх попередньо хоча б у рамках проекту угоди, нам ясно, що вони ніколи вирішені і не будуть;
- У цьому випадку підписуватись під гарантіями безпеки, не вирішивши питання територіального характеру щодо Криму, Севастополя та республік Донбасу, ми просто не можемо. Проте переговори тривають. Вони зараз відбуваються в онлайн-форматі. Сподіваюся все-таки, що це приведе нас до якогось позитивного результату;
- при реалізації права на самовизначення та чи інша територія будь-якої держави не зобов’язана звертатися за дозволом на проголошення свого суверенітету до центральної влади країни. Якщо це так, то тоді республіки Донбасу, Донецька Народна Республіка та Луганська Народна Республіка мають таке ж право, не звертаючись до центральних органів влади України, оголосити про свій суверенітет, тому що прецедент створено;
- Якщо цей прецедент створено, те саме могли зробити і республіки Донбасу. Вони зробили це, а ми зі свого боку отримали право їх визнати як незалежні держави;
- Маріуполь. Там ситуація складна, можливо, і трагічна. Але вона проста насправді;
- В Маріуполі немає бойових дій, вони закінчені. Немає бойових дій у Маріуполі, вони припинені;
Коментар ОПОРИ: заява не відповідає дійсності. російська окупаційна армія продовжує обстрілювати Маріуполь, зокрема завод “АЗОВСТАЛЬ”.
- Частина збройних сил України, яка розміщувалася в інших індустріальних районах, здалася в полон. У полон здалися майже 1300 людей, а насправді їх там ще більше. Є і люди постраждалі, поранені, вони перебувають у абсолютно нормальних умовах;
- Завод «Азовсталь» повністю ізольований. Я дав вказівку, наказав не проводити там штурмових дій. Там ведеться бойових дій безпосередньо. Так, справді, ми чуємо від української влади, що там є громадянські люди. Але тоді військовослужбовці української армії зобов’язані їх випустити, або вони діють як терористи в багатьох країнах світу, як ІДІЛ у Сирії, прикриваючись громадянським населенням;
- З Маріуполя вийшло за нашого сприяння понад 100 тисяч людей, 130, на мою думку, або 140 тисяч людей вийшло, і вони можуть їхати куди завгодно: хтось хоче в Росію, хтось хоче на Україну. Куди завгодно. Ми їх не тримаємо, надаємо усіляку допомогу та підтримку
Коментар ОПОРИ: заява маніпулятивна. російьска федерація блокувала і досі блокує зелені коридори на територію України тим самим організовуючи евакуацію виключно на теориторію росії або на тимчасово окуповану територію України;
Маркер заяви: Зовнішньополітичний дискурс держави-окупанта
Прессекратар президента російської федерації Дмітрій Пєсков
Загальні наративи Кремля:
- дуже уважно спостерігаємо за тим, як розвивається ситуація (в придністров’ї). Безумовно, новини звідти надходять, які викликають стурбованість;
Міністр закордонних справ російської федерації Сєргєй Лавров
Загальні наративи Кремля:
- Що стосується безпосередньо нашого геополітичного простору, все це робилося на користь стримування російської федерації. Саме з цією метою послідовно всі ці довгі роки Україна використовувалася як плацдарм для роздратування та стримування нашої країни, заохочувалася активність українського керівництва щодо просування законодавства, що забороняє російську мову, російські ЗМІ, культуру та взагалі все російське;
- говорили про долі ООН загалом. Про спроби наших західних колег виносити обговорення ключових питань за межі універсальних форматів під егідою ООН та її системи, «плодити» різні партнерства, заклики, які презентуються як «клуб передовиків», «клуб обраних»;
- Генеральний секретар ООН послався на резолюцію Генеральної Асамблеї, яка засудила росію та проголосила, що те, що відбувається в Україні, – вторгнення, порушення суверенітету, територіальної цілісності. Нагадаю, що резолюція голосувалася. Вона не була консенсусною;
- Будь-яка резолюція Генеральної Асамблеї має бути мандатом для Секретаріату ООН (ось він і викладає свої підходи). Але так само і резолюції РБ ООН мають бути для Секретаріату священні, особливо ті, що приймаються консенсусно, коли всі п’ятнадцять членів голосують за конкретне рішення;
- Саме консенсусом у лютому 2015 р. було схвалено документ під назвою «Мінський комплекс заходів», в якому прямо йдеться про необхідність прямого діалогу між Києвом, Донецьком та Луганськом для того, щоб урегулювати всі проблеми, які тоді мали, в рамках територіальної цілісності України. Треба було лише виконати зобов’язання, під якими підписався спочатку Президент П.А.Порошенко, потім Президент В.А.Зеленський і надати особливий статус Донецькій та Луганській проголошеним республікам, забезпечити амністію, правки до конституції України в контексті децентралізації, але при збереженні територіально-цілісної України;
- Зараз перебуваємо на такому етапі розвитку міжнародних відносин, коли настає момент істини: або ми всі змиримося з тим, що хтось поодинці з групою своїх сателітів вирішує, як житиме людство, або людство житиме на основі Статуту ООН;
- Щодо переговорних рішень. Ми за них. Відразу після того, як на початку березня ц.р. Президент України В.О.Зеленський запропонував переговори, які ми погодилися. Але те, як поводилася українська делегація на переговорах, як поводився сам Президент В.О.Зеленський, відмовляючись підтверджувати те, що тиждень тому вони отримали наші нові пропозиції (говорив про це неодноразово), пригнічує. Зважаючи на все, переговори їх особливо не цікавлять.;
- Щодо резолюції, яка внесена до Генеральної Асамблеї. Чітко обумовлено, що вона не має стосунку і не впливатиме будь-яким чином на переговори, які ведуться багато років з питань реформи РБ ООН. Право вето нікуди не подінеться;
- зараз світ став іншим. Американці публічно заявляють, що хочуть зробити його однополярним на «століття вічні»;
- Не лише американці постачають озброєння. Вони вважають за краще змушувати Європу цим займатися. Але й самі також роблять відповідні кроки;
- Ми вже не раз говорили, що, як тільки іноземне озброєння виявляється на території України, воно стає законною метою спеціальної військової операції Росії. Наші війська перебувають на території України. Вони відстоюють права людей, яких вісім років бомбардували. На Заході всі мовчали, незалежно від того, хто входив чи ні до «нормандського формату», включаючи Німеччину та Францію як співавторів Мінських домовленостей;
- Всі ці роки жорстоким утискам зазнавало все російськомовне населення не лише Донбасу та двох проголошених республік, а й України загалом. Все є у статистиці. Подивіться, які закони було прийнято стосовно російської мови, ЗМІ. Причому було заборонено не лише російські канали, а й українські, якщо вони перебували в руках парламентської, легітимної, легальної, але опозиційної партії. Згодом остаточно було прийнято рішення заборонити російську мову в побуті. Насаджувалася нацистська ідеологія та практика. Усі сором’язливо «ховали голову в пісок» – і всередині «нормандського формату», і поза межами.;
- Озброєння, які вже тоді завозилися в Україну, реально становили загрозу Російській Федерації. Військові бази, які будували, зокрема, британці на Азовському морі, безпосередньо становили таку ж загрозу. Ми не чули жодних симпатизуючих голосів з різних районів світу, коли вже як остання спроба восени 2021 р. ми запропонували американцям та натовцям укласти договори, націлені на забезпечення безпеки в Європі, не вдаючись до розширення членства у військово-політичних блоках;
Маркер заяви: зовнішньополітичний дискурст держави-окупанта
Спікер державної думи російської федерації Вячеслав Володін
Загальні наративи Кремля:
- Розв’язавши війну проти свого народу, Київ перейшов до терактів проти мирних громадян інших країн. Ось чому призводить підтримка неонацистської ідеології;
- Необхідно визнати: Україна є терористичною державою. Зеленський має понести відповідальність. Винні мають бути покарані;
- Події доводять правильність і своєчасність початку спеціальної військової операції Російської Федерації в Україні;
Маркер заяви: зовнішньополітичний дискурс держави-окупанта
