Російська федерація продовжує свій пропагандистський наратив про бажання США домінувати у світі. За їхніми словами, НАТО ніколи не дотримумавались угод, які були підписані з росією. Тим самим Альянс повністю ігнорував ще одне своє зобов'язання – забезпечувати неподільність безпеки.
президент російсьокї федерації владімір путін
Загальні наративи Кремля:
- Безпрецедентний політичний та санкційний тиск із боку так званого колективного Заходу підштовхує нас до того, щоб прискорити об’єднавчі процеси. Адже спільно простіше мінімізувати збитки від незаконних санкцій, що приймаються, легше освоювати випуск затребуваної продукції, напрацьовувати нові компетенції та розширювати співпрацю з дружніми країнами;
- Володимир Путін звернув увагу на допущені рядом країн системні помилки, які призвели до порушення всієї архітектури вільної торгівлі продовольчими товарами та спровокували суттєве зростання їхньої вартості. Нелегітимні санкції проти Росії посилили і так складну обстановку. Ті ж чинники негативно позначились і на світовому енергетичному ринку. При цьому глава держави наголосив, що Росія була і залишається надійним виробником та постачальником зернових, добрив та енергоносіїв, у тому числі індійським партнерам.
Прессекретар президента російської федерації Дмітрій Пєсков
Загальні наративи Кремля:
- Я хочу вам ще раз нагадати слова президента та головнокомандувача РФ про те, що збройні сили Російської Федерації в ході спеціальної військової операції не працюють за цивільними цілями та цивільною інфраструктурою. Разом з тим вони працюють за складами військової амуніції, на підприємствах, де здійснюється підготовка та ремонт військової техніки, складування боєприпасів, місця зосередження, тренування та навчання найманців, у тому числі іноземних та націоналістичних елементів.
Міністр закордонних справ російської федерації Сєргєй Лавров
Загальні наративи Кремля:
- В основі нинішніх проблем зовсім не занепокоєння західних країн тим, що відбувається в Україні. Йдеться про набагато масштабніші задуми Заходу, що відображають розуміння того, що більш ніж 500-річна епоха його домінування у світових справах не просто добігла кінця, а сягає минулого.
- Світ стає багатополярним. Нові центри економічного зростання, фінансової могутності, політичного впливу заявляють про себе на весь голос і займають все більш стійкі та лідируючі позиції у світових справах, насамперед в економіці. Нинішні дії Заходу свідчать про його бажання всіма силами перешкодити об’єктивному історичному процесу, утримати домінування за всяку ціну;
- Захід ніколи не доводив своєї здатності «тримати» слово. Коли зникли Варшавський договір і Радянський Союз, Ви пам’ятаєте (про це неодноразово говорив Президент В.В.Путін, згадував і Президент А.Г.Лукашенко) ті клятвенні запевнення, які давали радянському, а потім і російському керівництву, що НАТО не розширюватиметься на схід;
- Потім ціною відомих компромісів наприкінці 1990-х років було укладено основоположний акт Росія-НАТО. У ньому було зроблено крок у напрямку поступок із боку Москви. Там уже не йшлося про нерозширення НАТО на Схід. Було сказано, що на території нових членів альянсу (виходить, факт розширення був прийнятий як даність) не буде постійного розміщення істотних бойових сил. Останніми роками це зобов’язання було пущено НАТО «під укіс». Останнє рішення днями саміту в Мадриді проголошує колосальне збільшення збройних сил, озброєнь, військової інфраструктури на «східному фланзі» цього військово-політичного блоку;
- Альянс повністю ігнорував ще одне своє зобов’язання – забезпечувати неподільність безпеки. Ця формула була схвалена спочатку на саміті ОБСЄ у Стамбулі у 1999 р., потім відтворена у 2010 р. (не так давно) на черговому саміті ОБСЄ у столиці Казахстану. Вона говорила, що кожна країна має право вибирати спосіб забезпечення своєї безпеки, але при цьому жодна держава не має права зміцнювати свою безпеку за рахунок завдання шкоди безпеці будь-якої іншої країни на нашому спільному просторі;
- Наступний елемент формули свідчив, що жодна країна, організація чи союз немає права претендувати на домінуючу роль Європі. НАТО робить це. По-перше, ігнорує наші з вами інтереси безпеки. По-друге, заявляє, що НАТО – це вершина політичної креативності і найкращий у світі за всі віки альянс, що функціонує на благо всіх країн та народів;
- У нас у ОДКБ, СНД, ЄАЕС у доктринальних документах ніколи не ставиться завдання когось стримувати, не стверджується, що хтось є загрозою. Ми у всіх структурах, створених на пострадянському просторі, займаємось конструктивною співпрацею, творимо. Вони намагаються постійно шукати зовнішнього ворога. Це багато в чому пояснюється необхідністю зберегти сенс існування НАТО, який (це визнають багато політиків і аналітиків на Заході) було втрачено в період, коли зникли Варшавський договір, Радянський Союз і були всі шанси вибудовувати єдиний простір безпеки, економічного співробітництва, як тоді казали французькі лідери. , від Атлантики до Тихого океану;
- Замість того, щоб поводитися пристойно, як належить молодим людям, прийнятим у компанію дорослих, вони диктують свої ультиматуми, відверто спекулюють на принципах «солідарності» в ЄС, змушують Євросоюз займати русофобську лінію. Є подібні настрої і серед «єврограндів», але напруження, гострота русофобії, розлюченість задаються саме «младоєвропейцями» (прибалтами, поляками, деякими іншими країнами, уряди яких, на жаль, починають забувати про роль Росії в історії їхніх народів);
- У вересні 2013 р., голова Єврокомісії, ним тоді був португальський дипломат Ж.М.Баррозу, зарозуміло заявив, що вони не лізуть у нашу торгівлю з Китаєм, тому і ми не повинні лізти в їхні «справи» з Україною. Потім Президент В.Ф.Янукович усвідомив, що будуть проблеми, якщо він обнулює тарифи з ЄС, то ми будемо змушені захищатись від товарів, які підуть до нас через Україну;
- На саміті «Східного партнерства», який був наприкінці листопада 2013 р., він попросив відкласти підписання, щоб він ще раз міг з експертами проаналізувати, як чинити в цій ситуації. У результаті єесівці влаштували істерику і разом з американцями організували майдан, який розпочався у грудні 2013 р. і тривав до лютого 2014 р. Потім ЄС в особі Франції, Німеччини, Польщі активно допомагав налагодити діалог між майданниками, які фінансувалися, заохочувалися та заохочувалися;
- Західники люблять зараз усіх скасовувати. Культура скасування домінує у тому світогляді та практичних справах. Але коли ви з ними замовляєте про те, як все це сталося, чомусь ні Франція, ні Німеччина, ні Польща, ніхто б там не було ще не «струсили» путчистів і не змусили їх виконати підписані та гарантовані європейцями домовленості, вони кажуть, що це все так і було, але ж ми нібито Крим «анексували»;
- Нині вони кажуть, що 24 лютого ц.р. ми вторглися в Україну. А раніше був держпереворот (про який я сказав). Усі режими, які згодом в Україні існували та існували, були результатом цього державного перевороту. Вони залишаються просоченими його русофобською та неонацистською ідеологією. За всі ці роки ухвалювалися десятки рішень щодо скасування російської мови спочатку в середній школі, потім в університетах, у ЗМІ, потім закривалися навіть українські ЗМІ, які вели мову російською мовою і займали позиції, які не подобалися то П.А.Порошенку, то В.М. А.Зеленському. Це все було. Так само ухвалювалися закони, які героїзували Бандеру, Шухевича та інших злочинців, фашистів, які вбивали мирних жителів (поляків, євреїв) і теж просували теорію «великих укрів».
- У випадку з нинішньою ситуацією в Україні ми довгі роки, щонайменше з 2013 р., стукаємося в ці «західні» двері і казали: давайте не доводити справу до кризи. До того ж це не десь там у Тихому океані, а прямо на наших кордонах;
- Вони створювали режим, який повністю «заточили» на те, щоб стати інструментом стримування Росії. Вони вкладали в нього гроші, накачували озброєнням, будували військові бази і, як зараз остаточно з’ясували, створювали біологічні лабораторії, де проводили експерименти з небезпечними патогенами. Фактично це була біологічна зброя;
- Таких лабораторій на всьому пострадянському просторі багато. Ми зараз разом із білоруськими друзями у рамках ОДКБ створюємо механізм, який забезпечуватиме транспарентність з погляду будь-якої біологічної активності, яка відбувається на території наших країн. Непросто було це зробити, але зрештою вийшло;
- Ми завжди готові розмовляти, але якщо Захід зачинив усі двері, оголошує санкції, виганяє наших дипломатів, то ні про яку ініціативу з нашого боку не може бути мови. Якщо вони схаменуться і прийдуть до нас з якоюсь пропозицією (здорові люди вже починають говорити, що колись це все закінчиться і треба буде думати про те, як відновлювати чи заново вибудовувати архітектуру європейської безпеки) нехай прийдуть, послухаємо, що вони скажуть . Але не віритимемо їм на слово. Вже багато разів вірили і нас нахабно обманювали;
- У будь-якому разі, робитимемо все, щоб у критичних галузях нашого життя: у сфері економіки, оборони не залежати від Заходу;
- Ми маємо, з ким співпрацювати, якщо Захід продовжуватиме свою нинішню лінію. Переважна більшість держав світу поділяє наші думки, хоча далеко не всі мають сміливість про це публічно говорити та їх відстоювати;
- Зараз, на превеликий жаль, Європейський Союз не є самостійним гравцем. Про багатополярний світ почали говорити давно;
- У Європі були розмови щодо необхідності забезпечити стратегічну автономію Євросоюзу. Про це й досі говорить лише Президент Франції Е.Макрон. Інші відчувають задоволення від того, що американці всім керують;
- Уроки, зроблені міжнародним співтовариством із Другої світової війни, втілені у Статуті ООН. Він містить все необхідне для того, щоб людство уникало нових катастроф. Однією з найважливіших гарантій є право вето п’яти постійних членів РБ ООН. Воно було запропоновано американцями під час написання Статуту всесвітньої організації. Суть цього механізму полягала, як тоді пояснювали і наголошували, щоб ніякі дії не робилися, якщо одна з великих держав заперечує і вважає, що її інтереси будуть обмежені;
- Щодо принципів. Один із найважливіших постулатів Статуту ООН свідчить, що Організація заснована на повазі до суверенної рівності держав. Застосуйте цей принцип до того, що робить Захід, і зрозумієте, що він грубо зневажається, коли вони буквально «бігають по всьому світу» і вимагають через своїх послів та емісарів (не переконують, а вимагають) від будь-яких країн (маленьких та великих) приєднуватися до антиросійських санкцій та інших витівок. Це неповага не лише до тих, до кого адресуєш вимоги, а й самого себе. Якщо вважаєш, що у всьому має рацію, то пред’яви свою позицію, а ми пред’явимо свою. Нехай люди обирають. Вони ж не діти малі. Коли ультиматуми пред’являють таким країнам, як Індія, Єгипет, Туреччина, – безпардонність виходить за межі всього розумного.
